Манявський скит

Скит у Маняві заснував 1606 року Йов Княгиницький у лісі під Ґорґанами, і будували його так, щоб можна було оборонятися: кам'яні мури, надбрамна вежа і дзвіниця обгортають церкву й келії, і дістатися сюди навмисно нелегко. Австрійці закрили скит 1785 року, і він стояв у руїні два століття, поки не почалася відбудова і не повернулися ченці. Водоспад заввишки близько двадцяти метрів - ще двадцять хвилин стежкою вгору долиною.

Довідка

Скит освячений на честь Воздвиження Чесного Хреста, і його називають також Українським Афоном. 1618 року в скиту жило 40 ченців. 1621 року він отримав ставропігійний статус, що підпорядкувало його безпосередньо Константинопольському патріархові, а 1628 року церковний собор у Києві зробив його головним монастирем Руського, Белзького і Подільського воєводств, якому підлягало понад 500 монастирів в Україні, Молдові та Румунії. Його оновили 1781 року, незадовго до закриття 1785 року, а відновили на початку 1990-х. Нині тут живуть 8 ченців, а кам'яна печера розміром 10 на 3 метри позначає місце, де в XIII столітті оселилися перші ченці.

Джерело: англійська Вікіпедія, «Manyava Skete»

На що звернути увагу

• Обнесену мурами обитель - кам'яні мури, браму і дзвіницю укріпленого скиту.
• Церкву - відреставрований монастирський храм усередині мурів.
• Водоспад - двадцятиметрове падіння вгору долиною за монастирем.
• Ліс - бук і ялицю, що змикаються навколо всього місця.

Коли їхати

Травень-жовтень - комфортний сезон, а водоспад найдужчий навесні. Стежка після дощу багниста. Узимку дістатися важко.

Корисно знати

Значна частина того, що стоїть, - відбудова, а не первісна забудова. Стежка до водоспаду груба і слизька. Обитель діюча, і скромна одежа очікувана.

Поруч

Скелі Довбуша на захід, а Івано-Франківськ на північ.