Косів

Косівську кераміку роблять із місцевої глини, вкривають білим, продряпують гострим знаряддям, а тоді розписують зеленим, жовтим і брунатним перед одним випалом, що дає поливі її особливу глибину, а виробам - густе фігуративне оздоблення з птахів, звірів, церков і щоденного життя. ЮНЕСКО внесла традицію до Репрезентативного списку 2019 року. Містечко робить її від вісімнадцятого століття, тут є школа, що навчає техніки, а суботній базар - найбільший ремісничий торг у гуцульському краї.

Історія

Косів уперше записаний у грамоті литовського князя Свидригайла 1424 року, коли він стояв на місці теперішнього Старого Косова, а 1565 року староста Тенчинський заснував неподалік містечко Руків. 1772 року Косів відійшов до австрійської Галичини, 1867 року став повітовим центром, а його курорт, заснований 1891 року лікарем Аполінарієм Тарнавським, став одним із найпопулярніших у краї.

Джерело: англійська Вікіпедія, «Kosiv»

Головне

• Мальовану кераміку - зелене, жовте і брунатне оздоблення по білому ангобу, визнане ЮНЕСКО.
• Суботній базар - найбільший ремісничий торг гуцульських гір.
• Майстерні - гончарів, що працюють у цій техніці в містечку і сусідніх селах.
• Ремісничу школу - заклад, який тримає метод у навчанні.

Коли їхати

Травень-жовтень - комфортний сезон. Субота - базарний день і, з великим відривом, найкращий день для приїзду. Майстерні працюють у будні, і про них краще домовлятися заздалегідь.

Практичні нотатки

Значна частина того, що продають на базарі, - фабричний виріб, а не косівська кераміка; купувати в майстерні - спосіб бути певним. Саме містечко скромне. Ціни на справжні речі високі.

Поруч

Коломия на північний схід, а Криворівня на південний захід угору долиною.