Канів

Тарас Шевченко просив у «Заповіті» поховати його над Дніпром, і 1861 року так і сталося - на Чернечій горі в Каневі, де тепер стоять могила, пам'ятник і музей і звідки краєвид тягнеться далеко вгору і вниз по річці. Це найближче, що є в української літератури до святині. Канівський природний заповідник, один із найдавніших у країні, охоплює лісисті пагорби і яри навколо, а в місті вцілів храм дванадцятого століття.

Довідка

Канів лежить на правому березі Дніпра і належить до головних річкових портів на ньому. Розкопки показують, що слов'янське поселення поблизу цього місця існувало ще до X століття. Місто згадується в Києво-Печерському патерику, в оповіді про іконописців, які перебралися з Константинополя за Всеволода Київського, а перший літописний запис про нього датовано 9 червня 1144 року. До середини XII століття воно стало великим містом із центром в «Еллінському місті» на горі Московці. Вітовт Великий збудував тут у XIV столітті замок, що простояв до 1768 року. Магдебурзьке право місто отримало 1600 року, а в XVIII столітті сюди перебиралося багато старих козаків.

Джерело: англійська Вікіпедія, «Kaniv»

Що там є

• Могилу Шевченка - курган і пам'ятник на Чернечій горі над річкою.
• Музей - зібрання поруч із могилою, присвячене його життю і творчості.
• Краєвид на Дніпро - річку, що біжить на північ і на південь від вершини гори.
• Успенський собор - храм дванадцятого століття, що вцілів у місті внизу.

Коли їхати

Квітень-жовтень - комфортний сезон. Річниця 9 березня і дата перепоховання 22 травня збирають великі зібрання. Музеї зачинені в деякі будні.

Корисно знати

Підйом на вершину - довгі сходи, хоча нагору веде й дорога. Музей застарілий. Заповідник здебільшого закритий для відвідувачів як науковий об'єкт.

Поруч

Трипілля на північ, а Черкаси на південний схід.