Диканька

Гоголь помістив дію двох своїх перших збірок на хуторі біля Диканьки, чим назавжди закріпив село в російській і українській уяві, хоча сам тут не жив. Що в Диканьці справді є, то це маєток родини Кочубеїв: тріумфальна арка 1820 року, зведена до приїзду Олександра I, Троїцька і Миколаївська церкви, і група дубів у парку, яким приписують шістсот років, під якими, за переказом, Кочубей зустрічався зі своїми спільниками.

Історія

Тут знайдено сліди скіфського поселення і рештки двох поселень VII-VI століть до н. е., хоча саму Диканьку вперше згадано як невелике село 1658 року. 1430 року ця місцевість належала майбутньому князеві Олександру Глинському, а 1689 року село перейшло до Кочубеїв, які володіли ним аж до XX століття.

Джерело: англійська Вікіпедія, «Dykanka»

Головне

• Тріумфальну арку - арку 1820 року, зведену в маєтку до імператорського приїзду.
• Кочубеївські дуби - групу дуже старих дерев у парку маєтку.
• Троїцьку церкву - маєткову церкву з різьбленим інтер'єром.
• Гоголівський зв'язок - село, що дало назву двом його першим збіркам.

Коли їхати

Квітень-жовтень - комфортний сезон. У селі тихо цілий рік. Зима має свою принаду для того, хто знає «Ніч перед Різдвом».

Практичні нотатки

Тут немає ні музею Гоголя, ні хутора з повістей; зв'язок літературний, а не речовий. Сам маєтковий будинок не зберігся. Село мале й тихе.

Поруч

Полтава на південний схід, а Великі Сорочинці на північний захід.